Найбільшим багатством Лейби Кантолінського, власника невеликої майстерні на околиці польського Кельце, була його сім’я: дружина Рахель, син Давид і дві маленькі доньки – Ривка і Тойбе. Від'їжджаючи з дому лише на кілька днів, він і подумати не міг, що бачить їх востаннє, тому що наступного дня почнеться війна, німці окупують Польщу, а його рідні щезнуть в огні Голокосту.
Провоювавши шість років в Армії Крайовій, Лейба повертається до Кельце, яке вже цілком не те, що було до війни: із сорока тисяч євреїв, які жили в місті, в живих залишилося заледве двісті осіб, будинок Лейби зруйновано, і нема навіть могил, яким можна було б поклонитися. І тільки зустріч з Петриком – німим польським хлопчиною, який втратив батьків у перший день війни, повертає його до життя. Відтоді їхні долі дивовижно переплітаються. Їм разом доведеться пережити людську злобу і доброту, радість чудесного повернення Ривки, трагедію страшного погрому євреїв 1946 року і віднайдення нової Батьківщини.
