Відомий іспанський і французький письменник, громадський і політичний діяч, колишній в'язень концтабору Бухенвальд, перший нефранцузький літератор, що став членом Гонкурівської академії, у своїму романі оповідає про драматичний досвід свого ув'язнення в концтаборі Бухенвальд. Книжка насичена роздумами про історію, філософію, політику, письменницьку працю, про людську природу. Йдеться і про складний шлях відновлення особистості після глибокої душевної травми.
'Завдяки Лорен, яка ні про що не знала й не дізналася, я повернувся до життя. Тобто - до забуття: такою була ціна життя. Умисного, послідовного забуття концтабірного досвіду. І так само довелося забути про книгу. Адже не могло бути й мови, щоб писати про щось інше. Було б просто безглуздо, може, навіть ганебно, писати про казна-що, оминаючи цей досвід. Мені слід було обирати - писати або жити, - і я обрав останнє'. Хорхе Семпрун
