Цикл 'Пустотливі оповіді' — іронічна стилізація під новели епохи Відродження, що створена Бальзаком у 1832–1837 роках. Великому майстру вдалося відтворити духовний світ людей пізнього Середньовіччя.
Всупереч модному в той час смутному романтичному песимізму, в цих новелах б’є ключем істинно галльська жвавість, виблискує раблезіанський гумор, а описам витончених і забавних любовних утіх героїв міг би позаздрити навіть Джованні Бокаччо.
Недарма сам Бальзак, оцінюючи своє творіння, не раз повторював: 'Якщо щось і залишиться після мене, так це 'Пустотливі оповіді'.
