Садідеддін Мохаммед Ауфі Бухараї (1172— 1233) відомий як автор найстарішої антології перських поетів 'Серцевина серцевин', яка зберігає значення єдиного джерела з творчості поетів домонгольського періоду. Перу Ауфі належить також не менш цінна літературна пам'ятка 'Зібрання історій та світочі переказів', у якій скомпоновані оповідання історичного, культурного та літературного характеру. 'Зібрання історій' справедливо називають антологією історичних та літературних оповідань, оскільки в ній зібрано 2113 різноманітних творів. Ауфі належить до числа персомовних письменників Індії. Рятуючись від монгольської навали, після блукань містами Мавераннагру, Хорасану, Гіндустану, побувавши на службі в різних правителів, він знаходить прихисток у Делі.
Книга 'Зібрання історій' написана для Нізам аль-мулька Мохаммеда бен Абу Саада аль-Джунейді, візира делійського султана Шамседдіна Абу-ль-Музаффара Ільтутмиша (1211 — 1236) із династії Гуридів. Перу Ауфі належать також кілька історичних творів, зокрема 'Історія правителів Туркестану', які не збереглися.
