Поезія не повинна лежати на полиці. Вона жива й пронизує світ, здебільшого не висловлена. Хоч для неї мало місця в прозі днів. Хоч є місця й ситуації, де навіть слово 'поезія' може викликати хіба що злість. Та побачити її не складно, достатньо поглянути.
Ця паперова річ містить все, чому вдалось надати форму з побаченого за сім років.
Нехай слугує нагадуванням про те, у що іноді складно повірити (пишу це речення під звук вибухів та іронічно посміхаюсь) — поезія всюди.
