До цього тому увійшли дві трагедії — 'Макбет' і 'Король Лір' та п’єса 'Міра за міру', які постають перед нами як глибоко психологічні й філософські полотна, що охоплюють трагічні протиріччя людського буття. Шекспір торкається найпотаємніших куточків людської душі, ставлячи вічні питання про справедливість, владу, честь, гріх і провину. Ці твори не лише перевідкривають драматичний світ епохи Ренесансу, а й віддзеркалюють проблеми, тривоги й прагнення кожного наступного покоління. Попри зображення смерті й страждань, Шекспірові трагедії не містять ані краплини песимізму: зло покаране, актори вмирають лише на сцені, глядачі співчувають і переживають катарсис. Один із секретів Шекспіра полягає в тому, що він практично стирає кордони між мистецтвом і життям, утворюючи спільний простір життя мистецтва й мистецтва життя.
