Боги, безсмертні, люди — усі вони частина строкатої тканини буття — нитка до нитки. І юній Мальві — обраній, безсмертній — призначена нелегка доля: зрозуміти й приборкати власні сили, віднайти свій шлях і боронити цю одвічну гармонію життя між добром і злом, між темрявою та світлом.
ЧИ ДО СНАГИ ЦЕ ДИТИНІ ДВОХ СВІТІВ?
— Навіть дурень знає, що найтемніша ніч перед світанком. Сподіваюсь, що рано чи пізно, Стрибе, і у твоїй голові зійде Сонце. Я ж не годна його запалити.
Немає щастя між богами світла й темряви. Як не старайся, а природа візьме своє. Тож кохання між світлою Птахою та її темним обранцем Стрибом згасло? Пішла світла й заборонила себе шукати. Немає щастя між богами й смертними. Марно сподіватися на вічну любов. Але серед смутку й журби народжується надія — юна Мальва, дитина бога й смертної, сподівання світлої Птахи, благословення й запорука світу.
