Що знаємо ми про себе насправді, замкнуті в шори нашого суспільного буття? Де закінчується зв’язок з простим природним світом і де починається те, що ми називаємо душею?
А те, що є покликом до продовження життя, той шалений гін пристрастей і чуттів, той вибух жаги, та довга невтоленість, та потреба любові, за якою ховається привид хіті?
Те, що змушує нас кидатись у божевільні стрибки навсібіч у гонитві за насолодою, за утвердженням життя і себе у часі та біологічному нашому просторі, поки ми живі?
