Вони зустрілися в університетській аудиторії: він викладає грецьку, вона слухачка курсу. Він поволі сліпне. Вона втратила голос, але намагається заговорити. Вони з цікавістю придивляються одне до одного.
Невдовзі обоє розуміють, що їх об’єднує ще й глибший біль. Вона кілька місяців тому втратила і матір, і право опіки над восьмирічним сином. Йому досі болить дорослішання між Кореєю та Німеччиною, він живе в стані розірваності між двома культурами й мовами й у страху втратити незалежність.
Поступово вони зближуються — їхні голоси переплітаються з дивовижною красою, коли обоє рухаються від темряви до світла, від мовчання до подиху й вираження.
