Це історія про київського художника Петра Ліпу, в якій розкривається проблематика самотності людини старшого віку. Митець пише унікальні картини, 'оживляючи' на полотнах все, що малює. Водночас невизнання державою та суспільством творчих досягнень талановитого Ліпи заганяє його в тінь, єдиною можливістю вибратися з якої є надання уявним містичним створінням на своїх картинах облич справжніх жінок. Таким чином митець стає заручником власної уяви, балансуючи між внутрішнім божевіллям во ім’я мистецтва та буденним життям.
Атмосфера книжки занурює читача в саме серце Києва, охоплюючи популярні вулиці (Хрещатик, Трьохсвятительську, Січових Стрільців тощо). Проте читач дослідить місто не з туристичного боку, а 'нішевого' — адже Ліпа — корінний киянин і знає місто зсередини.
