Після зміни кордонів у Народній Польщі залишилося сімсот тисяч українців. Вони не вписувались у нове бачення держави, тому навесні 1947 року влада постановила 'остаточно вирішити українське питання'. Почалася депортація, яка охопила всіх 'підозрюваних в українськості', включно з лемками та змішаними польсько-українськими родинами. Масова акція тривала три місяці. Деякі дослідники сходяться на тому, що вона закінчилася наприкінці вересня - на початку жовтня 1947 року, але менш систематичні вивезення людей тривали ще багато років. Усього було вивезено близько 140-150 тисяч осіб. У багатьох селах у Бещадах, Низьких Бескидах, на Люблінщині й Холмщині запала тиша. Виселенці поселилися за кілька сотень кілометрів звідси, поблизу Ольштина, Моронґа, Ґіжицька, Венґожева, у Зельоноґурському, Нижньосілезькому й Західнопоморському воєводствах. Відтоді їх завжди супроводжував страх, який вони передавали з покоління в покоління.