Продовження та заключна частина дилогії про пригоди дітей-безхатченків, які так чи інакше втратили своїх батьків, але попри це не загубили віру у життя.
У книжці розповідається про дітей-безпритульників, точніше, Покинутих дітей. Про їхнє дитинство, яке закінчилося зовсім рано, про те, як вони опинилися в Цитаделі, як училися жити наново й виживати на вулиці. Про їхню дружбу та любов... Але автор звертається в ній до дорослих, тому що саме вони відповідають за дітей. Саме від них залежить чи буде дитина щасливою в цьому житті.
Напружена оповідь, гострі етичні питання, порушені в книзі, без сумніву, привернуть до неї увагу й дорослих, і дітей. Видання розраховане на широке коло читачів.
