Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище?— Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.
Роман 'Маруся Богуславка' започаткував епопею 'Буйний вітер', задуману І. Багряним як трилогія про українську молодь у передвоєнні й воєнні роки, яка, однак, так і залишилася незавершеною. 1941 рік. На тлі життя невеликого міста автор розповідає про постановку в театрі драми Старицького 'Маруся Богуславка' та описує напруження й боротьбу, що викликала ця подія.
До книжки також вміщено короткий уривок з другого тому роману 'Маруся Богуславка' під назвою 'Держіть поїзд!'.
