Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття. When The Guns Speak... An Anthology Of Ukrainian Military Prose Of The 20Th Century

Війна — це завжди боротьба — за себе і з собою. Це душевні метання і звіряче прагнення вижити попри будь-що. Та навіть за таких умов люди намагаються зберегти духовність і культуру. Прикладом цього є тексти антології 'Коли говорять гамати', створені під час і після непростих часів визвольної боротьби.

До антології увійшли тексти на довколавоєнну тематику Г. Косинки, Л. Первомайського, В. Підмогильного, І. Сенченка, О. Слісаренка, Г. Тютюнника, М. Хвильового, Ю. Яновського. У них висвітлено атмосферу громадянської братовбивчої війни, червоного терору, навали гітлерівських нацистів і наслідки фашистської політики для всієї Європи, а також поневіряння дітей війни, відірваних від коріння й батьківської землі.

Про упорядника:

Віра Агеєва – літературознавець, критик, професор Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. Лауреатка Шевченківської премії. Авторка книжок 'Олекса Слісаренко' (1991), 'Українська імпресіоністична проза' (1994), 'Поетеса зламу століть: Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації' (1999, 2000), 'Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму' (2003, 2008), 'Поетика парадокса: інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича' (2006), 'Апологія модерну: обрис ХХ віку' (2011), 'Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи' (2012), 'Дороги й середохрестя' (2016), 'Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета' (2018), 'За лаштунками імперії: есеї про українсько-російські культурні відносини' (2021)

Цитати з книжки

'Україна самою географією приречена на воєнні виклики, тут не можна зоставатися без зброї й забувати про те, що дім має бути фортецею. Фронтир Європи, середохрестя інтересів, криваві землі, імперія, від якої відбиваємося вже кілька століть. Київ пережив навали половців і монголів, росіян і гітлерівців, але не втратив свого державного маєстату й значення. Обидві світові війни пройшли через нашу країну вогняним смерчем, і цей досвід осмислювався у вітчизняній літературі впродовж усього ХХ століття. Саме у воєнній українській прозі вдалося проговорити заподіяні глибокі травми, спробувати шукати відповіді на питання про причини терору і масштаби втрат. Відповіді вимушено часткові, але тема принаймні перестала бути табуйованою'.
Віра Агеєва,
літературознавець, критик, професор Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

'Війна. Вона йде по нашій землі, по нашій ниві. Як тяжко думати про це. А втім, шлях наш ніколи не був устелений квітами. Що ж, сподіватимемося, що й у цьому бою ми зуміємо вистояти. Це моя Батьківщина. Такою я її люблю до безтями. Віддати її на поталу ворогові — це живцем лягти у труну, це — одірвати себе од свого ґрунту, од своєї молодості, од батька і матері, од цього сонця, бо нема кращого сонця за те, яке зазирало у нашу колиску і викликало перші гарячі струмені поту від перших спроб праці. Ми битимемося з фашистами не на життя, а на смерть, ми зробимо так, що земля наша стане пеклом для них...'
Іван Сенченко 'Кінчався вересень 1941 року'

SPECIFICATIONS:

Author:Valerian Pydmogilny, Grigory Kosynka, Mykola Khvylevoi, Oleksa Slysarenko, Yuri Yanovsky, Ivan Senchenko, Leonid Pervomaisky, Grigor Tyutyunnyk - Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Микола Хвильовий, Олекса Слісаренко, Юрій Яновський, Іван Сенченко, Леонід Первомайський, Григор Тютюнник

Publisher:Yakaboo Publishing

Language:Ukrainian/Українська

Publication Date:2022

Number of pages:408 pst

Format:Hardcover

Width:140 mm / 5,5'

Height:200 mm / 7,9'

Weight:400 g

Illustrations:Black and white

ISBN:9786178107536