Микола Хвильовий — поет, майстер психологічної новели з елементами романтизму, один з основоположників пореволюційної української прози; член-засновник літературних організацій — 'Гарт', ВАПЛІТЕ, 'Пролітфронт'. Перша збірка його новел 'Сині етюди' дістала високу оцінку тогочасних літературних критиків.
Перу М. Хвильового властива стильова самобутність, руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози. Система розірваних фраз, уривчастість думки, своєрідна ритмізація прози — це ознаки його манери письма. Революційні події, хаос у країні, зневіра породжували нову особистість, людину з розколотою психікою. Письменник виокремлює людину з потоку історії, показує її психодуховне світосприйняття у той момент, коли вона перебуває у стані душевного розпачу, роздвоєності: прагне прекрасного, світлого майбутнього і розуміє власну приреченість. Митець протиставляє уявні і реальні епізоди, висвітлює проблему розбіжності мрії і дійсності; змальовує людину стражденну, бунтівну, яка перебуває у трагічній суперечності із зовнішнім світом.У серії 'Рідне' також вийшли друком збірки творів М. Хвильового 'Я (Романтика)', 'Вальдшнепи' та ін.
